В живопису, тон відноситься до Відносна яскравість або темність квіти (див. також світлотіні). , Один колір може мати майже нескінченне число різних тонів. Тонусу також може означати кольору, сам. Наприклад, коли Ван Гога пише: 'я перебільшую справедливість волосся, я навіть помаранчевих тонах, chromes і блідо-лимонний жовтий', він має на увазі ці кольори в певному тональні значення. У його знаменитий теорії живопису, французький художник, Жорж Seurat описує, як колір (teinte) і тон (тонну) може використовуватися для створення певного емоційного впливу: ' ошатний вигляд, отриманих за допомогою домінуюче світність в тон; переважаючих тепла в кольорі. ' Термін, здається, прийшов до широкого застосування зі зростанням картина безпосередньо від природи в дев'ятнадцятому столітті, коли Художники стали зацікавлені у виявленні і відтворюючи повний діапазон тонів можна знайти в певній темі. Це, в свою чергу викликало інтерес колір за свої власні ради і в теорії кольору. Однак, тон також музичних термінів і його використання, по відношенню до живопису відображає теорія, що картина може бути як музика, яка стає все більш важливим з близько 1870. Від приблизно в цей час художник JAM Вістлері, наприклад, зроблені за допомогою дуже обмежене коло тісно пов'язані з тонів тільки одного або двох картин кольору і дав їм музичні назв. Такого роду живопис відомий як тональні живопису. В 1908 році, в його художником A Нотатки, Henri Matisse пише: "коли я знайшов відносини всі тони результат повинен бути життя гармонію тонів, гармонії не на відміну від що музичні композиції. '