Акт критики установи як художньої практиці, установа, зазвичай є музей або художня галерея. Інституційні критика почала в кінці 1960-х, коли художники почала до створення мистецтва у відповідь на установи, які купили і виставив свою роботу. У 1960-х арт-заклад часто сприймається як місцем 'культурних ув'язнення' і, таким чином, те, що атакувати естетично, політично і теоретично. Ганс Haacke є провідним експонента інституційних критики, особливо орієнтації, фінансування та пожертви приділено музеїв і галерей. В 1971 році, Вальрафа-Ріхарца, Кельна відхилений свою роботу Мане Projekt 74 від одного їх шоу. Робота була пов'язані з музеїв недавнє придбання Едуард Мане букет спаржі і докладними походження живопису та нацистська фон з донор. 1990-і роки вона стала моди для критичного обговорення відбудеться кураторів та директорів в межах художніх галерей і музеїв, які зосереджені на цю тему тим самим, роблячи установа, не тільки проблемою, але рішення. Це змінився характер інституційних критики, щось що знаходить відображення в мистецтво молодих Carey, яка вважає цю дилему.