Може бути визначена як мистецтво жінки художники, зробив свідомо світлі подій теорії феміністської мистецтв з близько 1970 року. У 1971 році історик мистецтва Лінда Nochlin опублікував новаторський есе 'Чому мати там був немає великих жінок художників?'. У ньому вона досліджені соціальних та економічних факторів, яка дозволила талановитих жінок від досягнення самий статус, як їх колеги чоловіки. До 1980 мистецтвознавці, таких як Griselda Поллок і Rozsika Паркер йшли далі, вивчити мову історії мистецтва з його завантажені статі такі терміни, як старий майстер і шедевр. Вони під сумнів центральне місце жіночого ню у західній canon питати, чому чоловіки і жінки представлені не так так. У його 1972 забронювати способи бачачи марксистської критик, Джон Бергер був укладений ' чоловіки дивляться на жінок. Жінок Дивитися себе даний час дивився на '. Іншими словами західному мистецтві повторює нерівних відносин вже вбудовані у суспільстві. Феміністської мистецтва після аналогічних траєкторії. У іноді так званий першу хвилю феміністської мистецтва жінок-художників упивався жіночої досвіду, вивчення вагінальні образів і менструальної крові, видаючи голий богині цифри і зухвало використання засобів масової інформації, такі як вишивка, який вважав "жіноча робота". Один великий знакових робіт цієї фази феміністської мистецтва є Джуді Чикаго званий обід, 1974-79. Пізніше феміністської художників відкинули цей підхід і спробував розкрити витоки наші ідеї фемінінності та жіночності. Вони переслідували ідея жіночність у форматі маскараду — набір поз прийнята жінки, щоб вони відповідали суспільним очікуванням жіночності.